Шукаю спасіння в тобі, як в молитві чи тиші,
Звикаю до срібла на скронях і вірю у мить.
Пером журавлиним вклонюся зорі щонайвищій.
Твій біль, що під серцем, хай нині в мені відболить.
І сонця відбитки в долонях, у погляді – небо,
Тобі подарую, як мрію, бажання-бажань.
Не вгадуй нічого, я просто повинна, так треба.
Наш світ на порозі хуртечі, а далі – межа.
А далі незнане, а дальше рови та облоги,
Розхитані зорі, тумани по вінця, огні…
Як вляжеться пломінь, зотлілий в сльозі до знемоги,
Щоб ти лише поруч, як небо високе в мені.
© Л.Шмигельська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: Леся Shmigelska