Вінок з барвінку обнімають хвилі,
Дівчина долю вигляда з доріг.
Пливуть, мов морем, хмари білі-білі
Немов по небу перший білий сніг.
А козаки вертаються з походу -
Повз Монастир їх пролягає шлях.
Для краю свого рідного свободу
Здобули у боях у польських шляхт.
Гарцюють коні, рвуться стремена
І місто зустріча своїх героїв
На сонці майоріють знамена
Вцілілі у запеклому двобої.
Пливуть віки, за Ворсклою пливуть,
І знов, дівча те, виглядає долю.
Лунають сурми, у похід зовуть
Країну боронить і правду, й волю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: Тетяна Акименко