Сказилася тиша –
регоче
громами –
І вперто жбурляє
надії
в багно…
А світ бунтарює
завзятостоглавий,
А світ закорковує
Рай
у мінор.
Розбиті безсоння –
хмарини-бурлачки
З розтерзаних душ –
у жмурку́ далечінь…
…Я плачу…
– Ти чуєш, мій Вітре?
Я плачу…
(згубила від віри весня́ні ключі)
Зашорилось сонце.
Заштопалось серце.
Ґаздують тумани
в безпоміччі
днів…
То крига
здригнеться,
то тінь
розминеться
Де вчора
ще щем вередкий
медовів.
…Я плачу…
– Ти чуєш, мій Вітре?
Я плачу…
В рапіристо-зморених
жо́рнищах смут…
А вечір дрімає –
пройдисвіт ледачий…
А гами твої
все співають…
– Кому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626343
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2015
автор: *SELENA*