Заспівай колискову в затишній теплій кімнаті,
Коли пейзажі за вікнами так подібні кольором,
Коли ми, за звичкою сонні, змушені відчувати,
Як черговий ранок мурашками лізе за комір..
Лишилися мрії, лишилась безсмертна надія,
З дня на день чекаю зі сходу твого листа.
Квіти розлуки на вікнах зимовий холод посіяв,
І тепер кожне "проти" перечить тисячам "за".
Пам'ятаєш шлях під дощем, вдома плащ залишивши,
Розмови за кавою про сотні життів у книжках?
Згадай перший танець, нашу пристрасть і.. тишу,
Теплі сни, поцілунки, хмарки щастя в руках..
Зараз пишем листи, коли не зігрітись вже чаєм,
Коли від новин опускаються і так вже опущені руки.
Кожного ранку за перше проміння дякуєш Богу. Світає..
Молюсь, аби безкінечна туга душу не взяла на поруки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626317
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2015
автор: Настя Терник