Провина ходить, не стоїть
І завітавши якось в гості,
Уже ніколи не мовчить.
А затихає лиш для того,
Щоби набратися уже,
Сил і жорстоких, і голодних.
Із ними вкотре вона йде,
До нас порушувати спокій
І розривати навпіл суть,
Терзати темними ночами.
Її від себе геть женуть,
Вона вертається і з нами,
Вже витворяє щось таке,
Що ліпше вже її розкрити.
Провину в гості підлість зве,
А совість виганяє звідти.
І розкриває все як є,
Не підгодовує сумлінням,
Ще й виставляє напоказ,
Не дозволяє перевдітись.
Провина прийде ще не раз,
Та не давайте їй зігрітись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626208
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2015
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ