Згадалась батьківська криниця,
Стара черешня в нашому саду,
Стоїть, немов до шлюбу, молодиця,
Заквітчана,- я знов до неї йду.
А там, за садом поле пшениців,
Гублюсь у нім дівчиськом босоногим.
В душі щось тьохло співом солов'їв,
І вітром, що торкне дубом розлогим.
Ті спогади, така у них потреба
Бо вже минули в охапку роки,
Ті сині очі, як зірниці неба
В рясних дощах шукали волошки.
Шукали і знаходили,- пірнали,
В дитинство, в мої юності життя
Верталися на батьківські пороги,
А десь губились- спогад й забуття.
Вже відцвіли волошки сині, сині
Й пшениць моїх залишена стерня,
Стара черешня похилилась нині,
У спогадах,що линуть навмання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Леся Утриско