Я знаю: ти поряд, десь близько зовсі́м біля мене,
Шугаєш душею над тілом, від зла бережеш,
І те почуття, що ти чуєш до мене, шалене,
За руку тримавши, завжди за собою несеш.
Ти поруч, так близько. Я чую, як дихаєш в шию,
Як пильно усе споглядаєш вночі ти мій сон.
Ось-ось ти рукою своєю від холоду вкриєш,
Забравши мене назавжди в свій довічний полон.
А серце - твоє і моє - в унісон уже б'ються,
У них уніритм, унітакт - ще ні в кого не був.
В уяві моїй твої пальці невпинно плетуться,
Й мурашками тихо сміються, аби хто не вчув.
Побудь ще зі мною секунди маленьку частину,
Я більше часу́ не відніму у тебе, клянусь.
Прошу, обійми мене, наче маленьку дитину,
На мить хоч до тебе так міцно лише пригорнусь.
Погляну у очі, що рідні до болю й печалі,
Я бачу у них якийсь смуток десь там в глибині.
Скажи мені, що ж я повинна зробити надалі,
Щоб ти не тужив, коли я деінде́ вдалині?
Так рік промайне, а по ньому, напевно, десятки,
А ми, віддалік і, водночас, поблизу живем.
В уяві малюючи нас, тільки ставимо цятки,
Побачитись швидше бажанням горим, як вогнем.
Неначе самотності менше - це купа ілюзій,
Навпроти екран, різноколірних літер набір.
А ми не подружжя з тобою. І, навіть не друзі.
Лише розмовляємо інколи, навіть надмір.
Та й то не розмови, а так - лиш самі переписки,
Листи без адреси, блукаючі десь в мережі.
В комплект лиш самотності чорні і сірі відбли́ски,
Які не стирають між нами навік рубежі.
Між нами лиш досвіду й відстані прикрі є цифри,
Ніякого, певне, й немає насправді чуття.
А, навіть, як є - це лише невзаємнії титри,
Що йдуть в кінці фільму кудись назавжди в небуття.
Що може насправді, у дійсності десь існувати,
Придумала я десь глибо́ко собі у душі.
Не можна в фантазії образ так сильно кохати, -
Кохання - самотність, коли воно лиш в мережі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Іванна Западенська