1.Ніченька зоряна,
Місячне сяєво.
Спогади линуть самі.
Ніби на серці образи відтаяли,
Ти поруч ,як у вісні.
Крок зупинив і сріблястим намистом,
Сяє навколо краса,
Вабить вогнями наше місто,
Бавлять нас небеса.
Приспів-
Через терни до зірок,
В край величної краси,
По намисту зроблю крок,
Вітерець мене на крилах донеси.
До мого кохання світу,
До віддалених планет,
Через зиму,через літо,
Пригубив кохання мед.
2.Зорі привітливо
Нам посміхаються,
Ми на краю вже землі.
Міцно кохання нами тримається.
В небі ми ,як два кораблі.
Так відчуваю силу тяжіння
І в невагомості блаж.
За бортом образ ніби тління
Нових відносин віраж.
© Copyright: Виктория Покора, 2013
Свидетельство о публикации №213051901367
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625928
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 03.12.2015
автор: Виктория Покора