Світло в серцях,
в душах наших,
над хатами
вічно струмить
переможно, щомить.
Ну а проте
антиподом під стріхами
темінь зла синіє –
світло б спинить.
Здавна кортіло,
опори шукає скрізь,
є серед нашого
брата людці –
совість продасть
за огидні ті талери.
Ось й випливають
мерзенні дільці.
Так й розділяються
верстви населення –
хто з серця світло,
хто темінь кладе.
Зерня відділиться
і спливуть плевели.
Доки не вибереш –
ПРАВДОНЬКА ДЕ?
02.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625735
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2015
автор: Променистий менестрель