Замріяна, розніжена зима -
пухкого тіла біла порцеляна,
легка хурделя , з ночі й досі п’яна,
дерева заблукалі перейма,
попідруки на ковзанку веде.
А бранці – сонні, мовчазні, уперті,
бо вже й підбори до коріння стерті.
Шкода,така нагода пропаде!..
Пророщеним промінням сходить день,
гілки дерев сплітає в соти й рами.
Видзвонюють ялини снігурами
і сиплять сріблом нот. Мотив пісень,
співзвучність рим – все чую, все візьму,
піднесену красу спивають очі…
…Спочине сніг й ,нарешті, зцілить ночі,
що так давно хворіють на пітьму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625619
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2015
автор: Любов Матузок