Я так любила наше літо,
І сад, де хмари із кульбаб,
Де ми плели вінки із квітів,
І слухали співанки жаб.
Ти там дивився в мо́ї вічі,
За руку легко так тримав,
І шепотів на вушко тричі:
"Я так ся в тебе закохав!".
Ми, наче діти грали в жмурки,
Сміялись дзвінко до небес,
Лишали на траві фігурки,
І в них кохання інтерес.
Там вперше ми поцілувались,
Вуста торкнулись мо́їх вуст.
Душами міцно так кохались,
Без всяких злочинів й розпуст.
Нам ра́зом бу́ло дуже добре,
Та літо промайнуло враз.
І сонце вже зайшло за обрій,
І осінь вже прийшла до нас.
Спочатку все було терпимо,
Від ча́су до часу́ сварки́.
А потім зради погубили,
Стосунки наші - лиш дірки́.
Між нами яр, ми надто різні,
Повстали стіни в доміно.
Все виправляти надто пізно,
Бо це почалось вже давно.
І осінь в зи́му строгу стала,
Після зими ж нема весни.
Колись з тобою літо мали,
А зараз ми - раби́ зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2015
автор: Іванна Западенська