Не знаю я, що таке батьківське тепло,
І з матір'ю мені в житті не повезло,
Зростаю я в сирітському будинку,
За місце у житті в щоденному перебуваю поєдинку.
Відмовились від мене, ніби від тваринки,
І з легкістю покинули свою кровинку,
Як же так серце у Вас не щемить?!
Моя ж душа невпинно так болить!
Хтось нарікає, що їм солодощі не купили,
Я ж мрію, щоби руки матері мене до себе притулили,
Щоб затиснули міцно-міцно і вже ніколи не відпускали,
І щоб реалії жорстокі мене більше не лякали.
Багато нас таких тут, я не один,
Покинутий назавжди Вами рідний син,
Дівчаток теж багато, наче сивини на скроні, -
Забуті безсердечними батьками доні.
Сім'я - це головне в житті, її не кожен має,
І "безтурботні" мої роки без неї тут минають,
Нікому не відчути і ніхто не знає,
Що дітки-сироти, сидячи біля вікна, рідних своїх чекають...(с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625321
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.12.2015
автор: Lost Angel