Крізь призму розпачу й надії

Невже  так  важко  рішення  прийняти?
Ті  рішення  здавалось  б  не  важкі.
Чому  боюсь  я  так  себе  пізнати,
Не  хочу  "виходити  з  колії"?
Я  відповіді  на  питання  знаю.
Часи  сьогодні  дуже  не  легкі.
І  страх  невпинно  душу  пожирає  
І  розриває  серце  на  куски.
А  я  не  хочу  страх  цей  відпускати,
Бо  знаю,що  цим  світом  править  зло.
Та  всі  ми  завше  звикли  повторяти:
"Добро,  добро,  добро,  добро,  добро".
Де  ж  те  добро?  Чому  його  не  бачу?
Де  справедливість  на  грішній  цій  землі?
Від  істини  сьогоднішньої  плачу  -
Життям  керують  дурні  папірці.
Так  хочеться  всім  просто  усміхнутись
Й  закрити  очі  на  проблеми  всі.
До  своїх  найрідніших  обернутись
І  впевнитись,що  поруч  всі  вони.
З  відкритим  серцем  вгору  підійматись
Не  боячись  убивчої  стріли.
У  теплих  хвилях  злагоди  купатись
Іти  вперед  до  цілі,  до  мети...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625284
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2015
автор: Alex Kotsar