Спокутою наповнюю порожніх людей
І в другий день зими пече
неначе в all days
Тут скрізь кабацький запах і сморід з душі
Святі сміються
як з жувальних гумок вкладиші
Сльозою виливаюсь у порожній стакан
Настромлює самотність нас на гострий ятаган
Крізь чакри лізе щирість
Ерегує мій Янь
Тут кожен як пророк
а насправді лиш п’янь
Запитую себе:
навіщо нести свій хрест?
Кладу його в куток і занурююсь в процес -
якщо не вип’ю море
то ковтну океан…
І хто дав право всім бити в мій барабан?
Дивлюся в очі тих
хто пропив свої сни
З них мало хто дотягне до сльотавої весни…
Спокутою наповнював порожніх людей -
пили з душі моєї ворон і соловей
збірка"П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2015
автор: Валентин Терлецький