Не знаючи, ти душу вириваєш.
В думках своїх з тобою я завжди.
Мій розум все ж не покидаєш,
А я не плачу, лиш кричу. Болить…
Кричу, в реалі прикриваючись я сміхом.
Але від цього біль не затиха.
Моя душа летить до тебе снігом,
А розум опікає, не пуска…
Багато помилок душа вже наробила,
Але щасливою була вона тоді.
Тепер, коли вправляє мною мозок,
Душа страждає, плаче і тремтить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Марфа муф