Синички голодом намлілись-
Така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,-
Так батьківщини ж там нема.
Л.В. Костенко
Говорок синичок чути, а не спів,
Сніг трамбований на дворі від слідів.
Позбирались на порозі де тепло,
Бо надворі хуртовина - замело.
Їм у вирій відлетіти, як зима,
Але снігу і морозу там нема…
В вирію немає щастя – чужина…
Та і звичаї чужії – дивина.
Полюбили усім серцем рідний край,
Хоч і холодно на дворі, зате рай…
І живуть синички з нами між снігів,
Не цураються холодних берегів.
Їх своя земля зігріє, хоч сніги,
Їм скакати й веселитись до снаги.
Хоч холодні і голодні – волю дай,
Нізащо вони не кинуть рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624939
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2015
автор: Віталій Назарук