Коли я був маленький, мене завжди оточували працею. Більшість моїх приємних спогадів - саме перерви між працею. Громаджу висушене сіно з братом, спека неможлива. Ми за 10 кілометрів від дому, до багажників велосипедів привязані пляшки з водою. До річки далеко. Притомившись від шпаркого сонця, ми присіли, щоб випити води. Вона солодка, найсолодша в моєму житті, бо випита заслужено. До приїзду дядька із трактором та причепом для сіна, із велетенськими, мов руки монстра, драбинами, ще більше години. Ми присіли відпочити. У лісі, що за ровом, чути якийсь тріск та спів пташок; ящірка тішиться сонцю, на посірілій куповині, яку давно уже вирив кріт. Брат скубе траву і викидає із заготовленого сіна якісь патики, яких стовідсотково не захоче жувати корова. Село. Мій погляд спрямований у далечину - туди, де нечесні люди прорідили ще донедавна густо засаджену молодими деревами соснину. Жаль, але вдіяти нічого не можна. Одна надія, що природа, зневажаючи людську зневагу, засипле цей пустир насінням нових дерев і пробачить нам важкі колеса Камазів.
З того часу, коли сидів втомлений і з мозолями від граблів, я робив чимало роботи у своєму житті. Починаючи від замішування бетону і закінчуючи рятуванням життя людей. Багато витекло води, багато пережито стосунків із людьми, багато перечитано потрібної і непотрібної літератури, але крізь увесь цей час, спливає у пам'яті фраза мого хрещеного батька про роботу: допомагають тим, хто робить. Усі мої спроби і досягнення, які вартували довгих років практики і довгих вечорів самовдосконалення завжди зустрічали підтримку рідних. Мені допомагали, бо я робив. Ніщо не дається просто так, для того, щоб мати якусь гордість за досягнення, більшість має бути зроблено саме тобою. Це показник того, що тобі не байдуже, що ти поборов свою лінь, що ти кожен день вкладав частинку терплячої праці у те, що маєш.
Подув вітер, хмара закрила сонце і стало легше на тому спекотному полі. Брат кивнув мені, натякаючи, що потрібно збирати сіно до валу. Мій брат зробив у сто разів більше, ніж я, тому я допоможу йому: доробити те поле і не лише його. Допомагають тим, хто робить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624908
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Андрій Конопко