Могили,могили і стели,
Вранішня тиша і птах...
Осінь змарніла,сумує калина,
Під туями спить забуття.
Спокій притрушений снігом
Заліг на стежинах межі...
Вона є експертом рівняння
Чужі плюс чужі... всі свої.
Що може сказати цей цвинтар?...
Надпис дві дати,ім"я...
Все інше не має вже сенсу
Бо правда заклякла десь там.
Вранішній слід,що залишений мною,
Я знову торую назад,
Він компас ілюзій емоцій,
що струменем б"є у грудЯх.
Всміхаються янголи-дітки,
у смутку на фото старі.
Сполохана горлиця тихо,
Майнула крильми наче тінь...
О, цей мегаполіс вже мертвий,
Час рухає нас ще в живім,
Не значно у славі прожити,
Важливо,щоб квіти принесли колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624847
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Плискас Нина