Я до Причастя Бога і не знала,
Лиш чула щось, як у чужому сні,
І двадцять років цього дня чекала,
Щоб зрозуміти, що живу в пітьмі.
Він чистоту свою привніс у моє серце
І смак свободи миттю породив.
Не знаю я, як щастя таке зветься,
Але ніхто мене так сильно не любив.
Він з жалістю до мене і з теплом
Вникав в мої лукаві сповідання,
Тримтячі руки, що омиті злом,
Тихенько витер без каплі роптання.
І вражена питаю я: чому?
Затихло все... спокійно, добре стало.
Бо каже серце: кланяюсь Йому,
Спасінню всіх Величному Началу!
19.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624556
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2015
автор: Доценко Анна