І проти ночі п’ю я чай…
Розвадити не пробуй,
А чаю трохи спробуй.
Чого сумний ?
А ти вгадай.
На завтра не гадай.
Скажи вчорашньому прощай.
На вітер слова не кидай.
Якщо ти любиш — то кохай.
Тихенько ти зі мною розмовляй.
І як болить розповідай.
Близенько прилягай.
Моє ти ім’я промовляй.
Швиденько засинай.
І навіть не вмовляй.
Лише не покидай.
Я прошу — не ридай.
На небо носа повертай.
Отак ти голову тримай.
Та міру собі знай.
Я знову п’ю у тебе чай:
Побільше цукру добавляй.
Ретельніше розмішуй.
З життям не перемішуй.
Та близьких ти не вмішуй.
А чай усе стає сильніший.
Його є хват міцніший.
Для серця він тепліший.
Вже ночі є чорніший.
І ніби розумніший.
І погляд є ясніший.
І близько друзів ти тримай,
А ворогів ще ближче підпускай,
Їх головне не путай:
Одних ти пам’ятай,
А інших ти прощай.
Ретельно ролі розпізнай.
А чайник вже гарячий,
Він має голосок свистячий,
Бо держить він окріп бодрячий,
А в мене чай п’янячий,
Такий союз у нас простячий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: Makkilan