Капали сльози з обличчя-
Воском здригалися свічі,
Болем земля сколоситься-
Смерть закривала їм вічі.
Колосом десь проростало
Зернятко в вологій долоні,
Смертю життя пульсувало,
Голодом бухкали скроні.
Падало тіло змарніле,
Сили не було вже встати,
Руки хололи зціпілі-
Колосом будуть зростати.
Ворог історію пише,
Смертю сплітаючи вІнець.
Що за причина?-спитаєш-
Причина одна-Українець.
Спогад лишень в молитвах
Свічами болить тридцять третій.
Із смутком у людських очах
В пам'яті нашій безсмертній...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: Леся Утриско