По бруківці з опалого листя
Владно діва у білому йде,
На чолі діадема сріблиста
А обличчя, мов крейда, бліде.
Коси чорні, немов морок ночі,
В них заплетені перли-зірки,
В вічну кригу заковані очі,
Що гляділи, як линуть віки.
В її честь осипаються зорі,
Білим пір*ям устелюють шлях,
Вишивають на вікнах узори
В білосніжних холодних тонах.
В її честь тихо котяться сльози,
Помарнілих від часу лісів.
Заперечить ніхто їй не в змозі,
Все потоне в полоні снігів.
Народилась вона ще до того,
Як в Едем розвалились мости,
Повелителька сну і спокою,
Білокрила хазяйка зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624338
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Арлекін