Якісь смішні часи надворі,
в за правду – зовсім не смішні,
як легко опинитись в горі,
орієнтир лиш – не в пісні.
Про те і каченята крячать.
Щось в світі робиться не те –
так, він чужий стає, неначе
і ми ж так – правило просте...
У старших душі не змінились,
то й чують – тягнуть не туди,
щоб забували про ковили,
до мутної привчать води
й нечистих ось таких відносин,
бо стравлюють нас , як собак;
щоб не робили,... голі й босі,
не вчені – вівці, чи хробак.
Красиві ж балачки – народу,
хороми та курорт – собі.
Злеліяли таку породу,
несемо на своїм горбі.
падолист 15-го
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624257
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Променистий менестрель