Я бачив сон, наче мої зіниці звузились,
наче тебе немає зі мною ніде у всесвіті.
Холонули пальці і божеволіли вулиці,
зникали дороги й вважалися зниклими безвісті.
Я бачив сон, він вплітався у мене римами.
І я почувався ними прошитим і скованим.
Я кричав на весь світ, що ні в чому з тобою не винні ми,
і шукав... і просив показати куди тебе сховано.
Лиш мовчали міста і сміялись вітри деревами.
Де я тільки не був: світлиці, церкви чи келії,
всі сліди і всі згадки про тебе були вже стертими...
Але пальці мої відчували твої епітелії.
Та тебе не було біля мене ніде у всесвіті..
Я труїв своє тіло безжально смертельними згубами,
щоб згубитись, як ти, і вважатися зниклим безвісті...
...Я бачив сон, наче мої зіниці звузились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2015
автор: Любомир Винник