Мабуть, усе дарма,
Все - втрата часу.
Строфа не гарна,
Слова без маси.
Чому все так,
Так дуже погано?
У міжпросторі закляк,
І хронічно п’яно…
Я! Існую тільки я!
Кришу себе й грішу!
Хутчіш інквізиція!
Знову сам вирішу!
Що правильно, і що непомірно!
Ницо, тупо, жалюгідно!
Утворю бруду безмірно!
І утоплю кожного принагідно!
Цим болотом є складові
Мого життя сконцентрованого
Та замкненому на самому собі,
Щоб розвалитись до останнього.
Це чорна гущава,
В’язка гаряча смола,
Живих фекалій орава,
А на поверхні слова…
Лиш буквені комбінації,
З яких жодного зиску.
Ну годі вже спецоперації
Рятувальної чекати. По писку
Надавати собі не жаліючи хочу,
Поламати руки, виколоти очі.
Треба все прийняти, не подавати писку.
Годі вже, варто вже підвести риску…
___________________
26.11.2015. Кйв, крсл.
Риску підвести хочу багато чому,
Але зробити цього не вдається.
Не зовсім вистачає волі та розуму,
За мною тягар вчинків плететься,
А попереду – плющ отруйний в’ється.
Ну все-все, це все. Кінець, блть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624057
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 26.11.2015
автор: Dingo Барський