Наче спіткнувся, а лечу в безодню,
Таке зі мною вперше у житті
І заповіді згадую Господні,
В моїй душі вони були святі…
Чіпляюся за кожну соломинку,
Щоб не розбитись в кам’янисте дно,
Ковток води і хліба, хоч скоринку,
Лише б душевне зберегти тепло…
Бо з безодні викарабкатись важко,
На дні життя іде у шкереберть,
На дно ніколи не сідає пташка,
Завжди на дні чекає лише смерть.
Проте ще має бути соломинка,
Оті щаблі, що піднімуть уверх,
Це лиш падіння, але не зупинка,
Мені прийдеться зачекати черг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624051
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2015
автор: Віталій Назарук