Листи в нікуди пишуться щодня,
Лиш сам свої послання я читаю.
Це відчай, що їй душу розітняв,
І викинув мене із того раю.
У ній є все: від пекла аж до криги,
Розвітрена наперекіс коса.
У світі не знайдеться книги,
В яку би влізла вся її краса.
Найгірші справи - зроблені раптово,
Розплатою вмиваюся зрання.
Усе яскраве більш не кольорово,
І з холоду нічне тепер вбрання.
Раніше ти горіла, як багаття,
Тепло твоє давало нам снаги.
Моє тепер незібране безладдя
І знову я наплутав береги.
(казка про лівий берег)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2015
автор: Андрій Конопко