Дві паралелі перетнулись тільки раз,
Десь у безмежності, і то лише на мить...
Як вогник світла, що раптово виник й згас,
Як зірка з неба, що упала й мерехтить...
Вони зустрілися, напевно, не з проста,
Щось зіштовхнуло їх на хвилю лиш одну...
Так статись мало, це була чиясь мета:
Дві паралелі поєднати у пряму...
Та не судилось довго бути їм разо́м,
Минула мить, і знову видно два вогні...
Тепер це спогад, що несе в собі, мов сон:
Дві паралелі були в лінії одній!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623712
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2015
автор: Софія Флис