Згасаючого дня прощальний блиск зорі,
і зірваних троянд пах тужний лине вдаль,
у пісні лебедя все никне в цій порі –
душа моя самотня, обгорнена в печаль...
Ах, ночі скорої печаль пливе довкіл,
зефір зітхає у кущах між голих віт,
широкі крила опустилися без сил –
душа моя вже мертва – і мертвий цілий світ.
Пейо Яворов
Въздишка
На гаснещия ден прощалните зари
и аромат от рози, покъсани без жал;
на лебед песента, все болен от зори –
душата ми самотна и нейната печал...
Ах, тихата печал на скорошната нощ
и в храсти оголели въздишка на зефир;
широките крила, отпуснати без мощ –
душата вече мъртва – и гробният й мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623454
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 23.11.2015
автор: Валерій Яковчук