Ой, на горi висока ялина,
Ой, зелена, струнка, молода,
Пiд горою русява дiвчина
Туже, плаче, до неба гука.
Мiсяць повний смiливо виходить,
Дощ та хмари збираються знов,
А дiвчина пiсню виводить
Про останню та грiшну любов.
Рiчка бистра та ще й глибока
Сосни тонуть в обiймах її,
А дiвчина стоїть одиноко
I спiває крiзь сльози свої
Закричить в лiсi чорному птаха,
Звиє вовком темрява густа,
Очi вiдчаєм млiють вiд страху,
Обпiкає болем вуста.
Раптом лiс замовк на хвилину,
Вiтер бавитись перестав.
Лiлеї вплутались в коси дiвчини
Хто не любив, той щастя не знав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62344
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.03.2008
автор: Оксана Чадаєва