Прикро, коли дві рідні душі розходяться
В різні сторони, куточки планети.
Кожен тепер сам про себе непокоїться,
Все що залишилось в згадках, в пам'яті
Намагається стерти.
Його дратував її гіркий плач,
Але він лише кричав,
Для нього немає поняття "пробач".
Вона рвала на шмаття свою душу,
Дарувала йому своє все тепло.
Ночами виливала сльози на ведмедика з плюшу,
Але йому ніколи вже не знати того...
Її дратувала його байдужість,
Лише до неї.
Та вона стримувала свою лютість -
Кохання володіло нею.
Вона знала, що скоро може настати кінець,
Буде окремо вона і будеш окремо ти.
Пройдуть роки й вона піде з іншим під вінець,
А ти все ще сидітимеш, один біля плити,
З сотню разів жалітимеш, що не зміг вберегти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2015
автор: Юлія Мосс