ТА КАРА ВЛАДУ НЕ ТОРКАЄ
Нагору лізла у подертій свиті ,
Усілась спішена на троні.
Сховала очі мороком налиті,
Хапала бонуси у стоні.
Така вона шалена на забавку,
Гнучка, грішна прибита свита.
До лікаря не йде, дає добавку,
Завжди сидить на троні спита.
Зубаста та - двосічна дика тічка,
Казну беззахисну кусає .
Добро вгорі згорає ніби свічка,
Весь час тирлується й гуляє.
Наруга коїться, лихо без кінця ,
Від нього ненька помирає .
На кольчугах місто, зболені сільця,
Та кара владу не торкає.
Позором пагубним вся покрилася ,
Як оте паскудне прокляття.
Так за бороду богів вчепилася ,
Собі на сміх просить каяття .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2015
автор: davud