Вона йшла все життя крізь терна,
І коліна збивала собі.
Вона берегла свої зерна,
Щоб посіять в наступнім житті.
Не ставала вона на коліна,
Перед гострим, хоч й ржавим ножем.
В волосся вплітала калину,
Яку вирубали мечем.
Не стрічала ніколи хворобу,
З сумним і в сльозах лицем.
Вона завжди була горда
Перед жорстоким своїм палачем.
Не схилить свій стан вона низько,
Хоч тягар на плечах несе,
В ворожі не впаде кайдани,
Бо серце її ще живе.
Не впала тоді на коліна,
І зараз гордо стоїть.
Не кину тебе, Батьківщино,
У серці моєму навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623326
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.11.2015
автор: Катя_Буданова