"Я"
Знайшов її таку ж терпку, як вишню.
Побачив в ній характер, почуття.
Це ніжно так - любити як Всевишній,
Топити в ній думки і каяття.
Це добре так - ділити з нею кроки.
Щоранку віддавати їй себе.
Щоб попри всі гріхи, інші пороки
Бути разОм, долаючи усе.
Дозволь відчути шовк твого волосся,
Вплітати в коси ніч, серпанки зір.
Я рік не спав, босий ходив, мені здалося,
Що все кругом іде наперекір.
Пишу тобі четверту люту зИму.
Вже вкотре кілометрами доріг
Блукав ,шукав тебе, бувало зимно,
Як холодно томУ, хто не вберіг.
Колись сміявся голосно і штучно.
Казав, що не люблю.Таке життя...
Я був дурний. Мені було вкрай зручно
Таким шляхОм шукати укриття.
Так хОчу пригорнути твої плечі,
ВслухАтися у щирий, рідний сміх.
Бо завжди уникав торкнутись речі,
Що я кохав тебе
Найдужче
Від усіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2015
автор: Юлія Антоняк