Хмари.

Вашій  увазі  сьогодні  -  сюжетний  текст  про  хмарки  і  не  зовсім!  Не  зважайте  на  присутність  слова  "Бог",  адже  текст  доволі  давно  написаний,  а  слів  міняти  не  хочеться.

I.
Для  нього  це  теж  стало  несподіванкою.
Він  надіявся,  що  це  буде  не  просто  так,
Хоча  жив  як  простий  простак,
Їхав  простою  дорогою.
В  останній  момент  бачив  фари,
Летів  через  капот,
Як  справжній  пілот,
І  думав  він  тоді  лише  про  хмари.

Приспів:
Тихо  пливе  в  небі  вата,
Легка,  м’яка,  солодкувата.
Так  би  й  взяти  і  вкусити
Чи  то  з  ними  полетіти…
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.

II.
Вразила  краса  небесна,
Почуття  пронеслись  громом.
Настала  смерть  проста,
Після  зустрічі  з  капотом.
Нічого  не  чув,  і  не  бачив  теж,
В  голові  лише  туман  густий,  як  та  небесна  вата.
Лише  фігури  з  безформених  пурпурних  веж,
Згубило  невинне  небо  і  фантазія  крилата.

Приспів:
Тихо  пливе  в  небі  вата,
Легка,  м’яка,  солодкувата.
Так  би  й  взяти  і  вкусити
Чи  то  з  ними  полетіти…
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.

III.
Ясний  день,  ясне  небо,
Пряма  дорога!
Більше  нічого  й  не  треба!
Най  Бог  чесним  людям  помога!
Хай  пробачить  того  безумця,
Що  потонув  у  блакиті  й  білизні  хмари  м’якої.
Ніколи  не  зійде  остання  усмішка  з  його  лиця,
Смерть  увічнила  образ  людини  щасливої!

Приспів:
Тихо  пливе  в  небі  вата,
Легка,  м’яка,  солодкувата.
Так  би  й  взяти  і  вкусити
Чи  то  з  ними  полетіти…
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.
Ті  хмари  –  уламки  душ  людських,
Летять  над  уламками  людей  міських.

V.
Не  було  тоді  й  більше  не  буде  тривоги,
Не  відберуть  того  щастя  нездорового  ніякі  вороги.
Хмари…  Хмари…  Людські  примари…
Хмари…  Хмари…  Полетіти  б  з  ними  за  гори…
Випасти  дощами  рясними,
Протекти  струмками  краї  заморські  чи  джунглі.
Знову  стати  хмарами  простими,  а  може,  грозовими.
Розгрозитись  на  пустелі  й  розлетітись  в  урагані.
…Дорога,  хмари,  фари,  удар,  капот!
Не  факт,  що  то  був  програш  і  не  факт,  що  джекпот!
(Усім  в  щасливу  путь  без  пригод!)

2012.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623022
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 22.11.2015
автор: Dingo Барський