Коли внучата викликають гордість,
Чорніти починає сивина,
В людській душі давно проснулась совість
І думка про минуле вирина…
Тоді ти вже дозрів і ти мужчина,
Ти муж, ти охоронець, ти поет…
Ти розумієш, що сім’я – родина,
Що ти вожак і за тобою лет…
Що свою честь ти маєш захищати,
Що є кому вертати ще борги,
Багатство роду маєш шанувати
Усе життя, крізь прожиті роки.
Рід бережи, дітей своїх і внуків,
Меч маєш завжди гострим берегти,
Повинен мати вічно чисті руки,
Ростити сад, не ставити хрести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622955
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2015
автор: Віталій Назарук