Минає час. Всередині живе, не помирає
Та щирість, та турбота, те добро .
Мабуть, в серці вогня жар не згасає,
Але згубило те шаленеє тепло.
Наче у пастку погляди ми ловим випадково.
Наче у пастці обійма один одного.
Минає час. Ми це відчуєм скоро.
Минуле повернути не вдалось нікому.
А, може, досить? Зізнайся. Ми програли.
Ми робимо з дефектом незрозуміло що.
Куди ми йшли, йдемо- не знали і не знаєм.
Час зрозуміти - вже все давно пройшло.
Від почуттів голе лишилось поле,
Дивитися в минуле уже пізно.
Хоча й ми знаємо один одного мови,
Але спілкуємося ми на мовах різних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2015
автор: Матвій