Все так накручено, заплутано у світі,
Усе розмито, перемазано усе,
Поверх заповнене і водночас пусте,
Йде по своїй, вузлами в'язаній орбіті.
І ніби сонце світить те саме, що вчора,
І місяць сяйво так самісько ллє вночі...
Але чому так лячно схлипують сичі
І тінь їх привидом волочиться по шторах?
Коли вже правда зазоріє на весь мах?
Коли розкрилиться любов на повну силу
І подих чистий увійде у синю жилу,
І ляже щастям новий відлік у томах?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622782
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)