«Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають.»
Т.Г.Шевченко
«І мертвим, і живим…» 14.XII.1845
Десь, у тридев'ятім царстві,
Занапащеним недбальством,
Жив відомий цар Петро-н.
Снився йому дивний сон,
Що сусідам раз-у-раз
З нетерпінням до образ
Наче майстер вищих справ
Відсіч впевнено давав.
А життя, немов ріка,
До солодощів звика,
Вже пішло б на відпочинок,
Та сусід на поєдинок
Кличе битися царя,
Не читавши Кобзаря...
Щоб себе оборонити
Й вражі наміри відбити
Цар зібрав чимале військо,
Генерали в ньому свійські,
Рапортують ген щодня,
Мов міцна його броня,
Але ворог, що за горе,
Захопив південне море,
Східний перейшов кордон!
Став молитися Петро-н,
Щоб розвіяти тривогу
Кличе старця на підмогу.
Мудрий старець довго слухав,
Ущіпнув себе за вухо,
У торбиночці порився,
Аж в руках його з'явився
Шоколадний диво-півник.
Каже:
- Пташка ця - чарівник,
Посади його на спицю
До найвищої дзвіниці,
Як почує він облогу,
То збере на допомогу
Сотні тисяч громадян,
Городян, селян, мирян,
Землю власну боронити,
Щоб щасливо разом жити!
Але пташка хоч і диво,
До корупції вразлива,
Доки будеш, царю, спати
Можуть півника злизати
Всі відомі прокурори,
Депутати і мажори,
Шоколадний бізнес в моді?!
Міру знай!
Сказав, та й годі
І пішов собі в поклоні...
Другий рік Петро-н на троні,
Півник вчасно реагує,
Світ навколишній дивує, -
Добровольці й волонтери
Від ворожої химери
Бережуть свою країну,
Заплатив найвищу ціну,
Хто життям, а хто в полон...
Що ж там робить цар Петро-н?
Де палкі його промови,
Про реформи і основи
Європейського завзяття?
Жити важче й гинуть браття
У щоденному двобої,
Цар не бачить, чи в запої?
Може честь продав за квіти
В обіцянках посадити
Кращих друзів-бізнесменів?
Чи змарнів від шоко-генів?
Півник ледве ку-ку-ріка,
Бо у владі знову кліка
Мародерів, шарлатанів
Й брехунів з телеекранів...
Може досить з нас митарства?
До річниці свого царства
Цар Петро-н наказ готує -
Всіх негідників таврує
Й напускає свіжий дим
Про безвізовий режим.
Півник тільки те почув,
Ледве крильцями махнув
Щось тихенько прокричав,
Й на царя з дзвіниці впав.
От тобі й фінал-розруха:
В шоколаді ніс і вуха,
Навіть совість в шоколаді,
Бо не стала на заваді
Власній жадібності влади...
Прийде час, старий поверне,
Щоб побачити мізерне
Десь у тлі коментарів,
Може то святі Надії,
Може шоколадні мрії
Про країну без царів!
21.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622704
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Serg