Дзвони, дзвона́рю, голосно у світ,
Несправедливість прожени за двері,
Можливо звук той скришить і граніт
Від наслідків трагедій та містерій!
Хай дзвін розбудить тих, що й досі сплять,
У сутінки ховаючись від сонця.
Даруй, дзвона́рю, справжню благодать,
Сигналь ракетно істин срібний стронцій!
Нехай прозріють врешті і сліпі,
Твій трубний голос донесе їм правду:
Не в’їдеш у верблюда на горбі –
Земне в раю втрачає власну владу.
ЛД
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2015
автор: Оксана Дністран