Осінній дощ все стукав у вікно,
просивсь до хати.
Наснилося мені-він двері відчинив.
Замерзлий і сумний-не зміг чекати.
Сріблястими краплинами стікав
і шапку скинув сизу із туману.
На підвіконня сів і задрімав,
відпочивав затомлений до рання.
А ранком вітер двері відчинив.
Прокинувшись,дощ тихо посміхнувся.
Взяв шапку із туману і пішов.
До мене на порозі озирнувся.
Нікому не кажи що ночував.
Бо хто повірить? І сміятись будуть.
Сріблястими краплинами стікав.
Заснув спокійно.Хто мене осудить?
Його чекала осінь у дворі
і вітер,що за дерево сховався.
Прокинулась.Так сумно на душі.
Чому пішов? І в хаті не зостався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622584
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: кацмазонка