Ми втрачали себе, знов збирали по крихті,
Нас боліло і рвало від сотень неправд
І були ми слабкі, бо були ми безкрилі,
Бо були ми земними, не вміли літать.
Наші зв’язані крила режимами зла
Розв’язали Майдани під градами куль
І бруківками кров по столиці текла,
І у небо проклали Герої маршрут.
Вони – юні і щирі, беззбройні і смілі
Не сходили ще тисячі власних доріг,
Землі прадідів своїх собою закрили,
Подвиг вписаний Їхній у книгу віків.
Тільки бачимо пам'ять у когось коротка,
Тільки чуємо їх це нічуть не болить
І убивці криваві на волі всі ходять,
І Великий Народ – знову бидло для них.
Тільки ми вже пізнали кордони свободи,
Дух козацький веде нас до нових звитяг,
Ми не зрадимо пам'ять святого народу,
Ми до волі йдемо і – ні кроку назад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622519
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: Шостацька Людмила