Ти та, що мене одурила,
Розве́ла, невдячна така.
Живцем насадила на вила
Самотнього холостяка.
Ти та, що усе розпоча́ла,
Недбало поклавши кінець.
За день дарувала чимало
Цілунків своїх. Хай їм грець!
Ти та, що свободи хотіла,
Твоя, наче пташка, краса
Раптово злетіла на крилах
І зникла в своїх небесах.
Ти та, що вже не повернути,
Не стрінути наперекір.
Від дози твоєї отрути
Хворіє душа до сих пір...
(05.07.2012.16:20.№212)
Сумська обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2015
автор: Вадим Косарєв