проростати з землі
як корінь
що рветься до сонця
вгрузаючи в темряву
щільного ґрунту
як промінь
що рветься крізь хмари
осінньої сірості
крізь крихітну радість
що в'ється довкола
чорного смутку
крізь втому та відчай
божевілля буденних ранків
крізь сонце яке не покидає
простору власного неба
рахує свої світанки
як впевнені кроки до смерті
15 листопада 2015 [13:59]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622305
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Віктор Шупер