У тепло-золотавій заметілі,
між задумів людських і молитов,
облич – простих або зарозумілих –
ішли Осінній ангел і Любов.
Змарнілий ангел вів за руку білу
святу Любов – прекрасну і сліпу,
і світлу мрію боязко леліяв:
цілунками зігріти руку ту.
Куди брела – й сама не розуміла:
у пам’ять? в забуття? а чи в Едем?
а синіми незрячими очима
впізнати в стрічних марила себе.
[i]Ілюстрація: Анна Олійник[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622065
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: Близнюк Алла