А над шляхом невидимка,
пісня старовинна
з літ козацьких, під огнь ватри,
лине в теплу осінь...
О часи, де предки бу́ли
у світах сердешних –
журавлі кудись летіли,
сизий вечір дихав...
Гордий люд і сміховитий,
чесний, правду любий –
що ж чекало тут нащадків
в цім химернім світі?
Тож тече з гір у долину
пісня й совість Божа...
Та чи зможем ними жити?,
так навкруг негоже...
18.11.2015г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621990
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: Променистий менестрель