Хмариться час,
Ховаючи минуле:
Близьке, рідне...
Подекуди сороміцьке...
Незриме...
Для свіжого ока
Та не для пам"яті,
Що тішить,
( як їжа голодного )
Мучить,
( Як недолугого велич )
Поволі згасає,
Перетворюючись
В пусте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2015
автор: Шпаківський Петро