Ріднесенька!
.
Знову четверта осінь мене приблизила до зустрічі з Тобою.Чому так? Тому що я веду тепер відлік часу з дня Твоєї смерті.
.
В цей осінній час я часто приходжу до Тебе. Вже від морозу загинули чорнобривці , які я поливав протягом літа. Ще цвітуть хризантеми. А також коло Твоєї анотаційної дошки постійно чотири букети живих квітів.
.
Ти завжди будеш жити в моєму серці. Я дуже любив Тебе.
.
Вже осінь у свої права вступила,
Одівши листя в золоті кольори,
І, як, завжди, так скоро приступила
Засипати тим листям всі простори.
.
Роздіті вітром догола дерева
Стоять мовчазно в траурній покорі,
І лиш калина, наче королева,
Жде приморозків для плодів в гонорі.
.
І, дивлячись на неї, серце крає,
Вона красу свою на показ виставля,
Прикривши листям, і сама не знає,
Що цим самим плоди від вітру зберегла.
.
Душею і красою ти сіяла,
Рідненька була все… Калинонько моя,
І все життя всіх нас оберігала :
Життева це, напевно, роль була твоя.
.
Рідненька!...З Тобою зустрінусь я знов,
Прийду поклонитись в осінній цей час,
Не зникне із пам'яті в мене любов,
Яку дарувала Ти в тисячі раз.
.
Я гаму краси із листків підберу,
Дерев в позолоті… Осінній пейзаж…
Любові до себе відчуєш іскру -
Моїх почуттів неповторний колаж.
.
Твій Володя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621876
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.11.2015
автор: DVI