Як художник - пензлик підбираєш,
Змішуєш безліч кольорів.
Немов те полотно за рідне - так про нього дбаєш,
В картині дивний мікс, тандем найтепліших почуттів.
Там сонце - його промені зігріють в найсіріший день,
Дерев нема, лише якісь фігурки.
Ти чорним обмальовуєш палаючий огень,
У вікно задивишся... А уночі - спробуєш заснути.
Та сну спокійного не буде,
Вона вкраде твоє самотнє серце.
Печаль тебе охопить люта,
Але життя не лише з цукром, а й із перцем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Юлія Мосс