Кружляли в шкільному вальсі
Метеликами вони,
У очі він їй вдивлявся.
А в серці дзвінок дзвонив:
«Це та, що єдина в світі,
Уперше яку любив…»
Навколо ж і друзі, й квіти,
І фраза: «Ну й, голуби!..»
Із вальсу в життя доросле
За руки пішли вони…
Та гримнув зненацька постріл –
Початок то був війни.
Прощались вони не довго –
В біду віри не йняли
І тест влаштували долі,
Коли в війну подались.
Вона – бинтувати рани,
А він – на передову,
Та жертву війна обрала:
Звалила його в траву…
Вони повертались разом:
Солдатом він у труні,
А поряд вона… і… фрази:
«Як жити, любий, мені?
І хто тепер я… без тебе?..»
Тягнулася до труни…
Й озвалось луною небо:
«Ти наречена війни!..»
17.11.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)